The New Manifesto of Anti-Fascist Intellectuals

Because I love giving myself homework, here I offer, as a learning exercise, my Esperanto translation of the 2025 Open Letter Against the Return of Fascism, in both Esperanto scripts.

Esperanto, Latin letters:

Unu jarcento poste: nova malferma letero kontraŭ la revenigo de faŝismo

En la 1-a de majo de 1925, dum Mussolini jam regantis, itala pensistaro la faŝisman reĝimon denuncis per malferma letero. La subskribintoj (sciencistoj, filozofoj, skribistoj kaj artistoj) alprenis starpunkton por defendo de la bazegaj principoj de libera socio: la regado de la leĝo, personaj liberecoj kaj la sendependeco de penso, kulturo, arto kaj scienco. Ilia defio aperta, kaj personale riskega, antaŭ la brutala trudo de faŝisma idearo elmontris ke opozicio estis ne nur ebla sed bezona. Hodiaŭ, cent jaroj poste, la faŝisma minaco revenis, kaj ni samkiel kuraĝiĝu ree ĝin malcedi.

Faŝismo aperis en Italio antaŭ unu jarcento kaj signis la ekadon de diktatorecoj modernaj. Ĝi malmultjare disvastiĝis tra Eŭropo kaj la mondo, alprenante variajn nomojn sed tenante similajn formojn. Kie ajn ĝi ekregis, tie ĝi la disigon de povoj subfosis favori solregon, perforte silentigis opozicion, estris la gazetaron, maldaŭrigis la antaŭeniron de inaj rajtoj kaj pistis laboristajn strebojn por ekonomia justo. Ĝi neeviteble malpurigis kaj tordis ĉiujn instituciojn sciencajn, instruajn kaj kulturajn. Ĝia kulto al morto laŭdis la agreson imperiisman kaj la rasismon genocidan, ekagigante la Duan Mondmiliton, la Ŝoahon, la morton de dekoj da milionoj da homoj kaj krimojn kontraŭ la homaro.

Samtempe, la rezisto kontraŭ faŝismo kaj ties variaj idearoj oferis fekundan grundon imagi alternativajn manierojn de socia organizado kaj internaciaj rilatoj. La mondo kiu ekeliĝis la Duan Mondmiliton (kun la Ĉarto de la Unuiĝintaj Nacioj, la Universala Deklaracio de Homaj Rajtoj, la teoriaj fundamentoj de la Eŭropa Unio kaj la juraj rezonoj kontraŭ koloniismo) restis signata de profundaj malegalecoj. Ĝi tamen konsistigis senhezitan klopodon estigi internacian juran ordon: sopiro por popolrego kaj paco mondaj, bazataj sur la defendo de universalaj homaj rajtoj, ne nur tiuj civilaj kaj politikaj, sed ankaŭ tiuj ekonomiaj, sociaj kaj kulturaj.

Faŝismo neniam malaperis sed iomtempe entenatis. Malgraŭe, en la du lastatempaj dekjaroj, ni ĉeestis novan ondon de dekstregaj movadoj, ofte kun trajtoj klare faŝismaj: atakoj kontraŭ popolregaj normoj kaj institucioj, plifortigata naciismo kunplektata al rasisma retoriko, ordonemaj impetoj kaj sistemaj atencoj kontraŭ la rajtoj de tiuj kiuj ne konformas al aŭtoritato tradicia kaj artefarita bazata sur regularo religia, seksa kaj genra. Tiaj movadoj reaperis tutmonde, eĉ en daŭremaj popolregejoj, kie ĝenerala elreviĝo pri politika nekapableco trakti malegalecojn kaj socian eksigon ree expluatatas de novaj ordonemuloj. La malnovan faŝisman gvidlibron observante, sub la kovrilo de senlima popoldonata komisio, ili subfosas la la regadon de la leĝo nacia kaj internacia, atakas la sendependecon de la juĝistaro, la gazetaro, la kulturaj institucioj, la triaranga eduko kaj la scienco; ili eĉ provas detrui havendajn datenopojn kaj sciencan informon. Ili artefaras “alternativajn faktojn” kaj elpensas “enajn malamikojn”; aliigas securecajn zorgojn en bataliloj solidigi la povecon sian kaj tiun de la riĉega 1%, oferdonante privilegiojn kompense pro fideleco.

Ĉi tiu proceso plirapidiĝas dum malkonsento pli kaj pli subprematas per arbitraj arestoj, minacoj perforti, deportoj kaj neĉesa kampanjo de malsciigo kaj propagando, plenumata kun apogo de amaskomunikilaj kaj retejaj potenculoj, de kiuj iuj nur toleras sed aliaj aperte gloras teĥnofaŝismon.

Ne perfektas popolregoj: ili vundeblas de malsciigo, kaj ne ankoraŭ estas sufiĉe inkludaj. Ili tamen pro sia naturo mem oferas fekundan grundon por intelekta kaj kultura progreso, kial ĉiam plibonigeblas. En popolregataj socioj eblas ke la homaj rajtoj kaj liberecoj plilarĝiĝu, la artoj disfloru, la scienciaj malkovroj prosperu kaj la scio kresku. Ili donas liberecon pridiskuti ideojn, kontesti povstrukturojn kaj proponi novajn teoriojn eĉ kiam tiuj kulture malkomfortas, kiu havendas por homa antaŭeniro. Institucioj popolregaj oferas la plej bonan kadron trakti sociajn maljustaĵojn kaj la plej bonan esperon verigi la promesojn postmilitajn pri rajtoj al laboro, instruo, sano, sociala bonfaro, partoprenado en la kultura kaj scienca vivo, kaj la opaj rajtoj de gentoj al disvolviĝo, memdecido kaj paco. Sen tio, la homaro alfrontas senmovecon, pligrandiĝontan malegalecon, maljuston kaj katastrofon, precipe la ekzistan menacon de klimata krizo, kiun neas la nova faŝisma ondo.

En nia ege interligita mondo, popolrego ne povas ekzisti izole. Kiel naciaj demokratioj bezonas instituciojn fortajn, tiel internacia kunlaboro dependas je la efika aplikado de popolregaj principoj kaj multflankismo reguligi rilatojn inter nacioj, kaj je inkluzivaj procesoj kun multaj agantoj kunvoki socion sanan. La regado de la leĝo disvastiĝu eksterlandlimen garantiante ke observatu interkonsentoj, konvencioj pri homaj rajtoj kaj pactraktatoj. Kvankam la nuna monda regado kaj internaciaj institucioj pliboniĝu, ilin korodi por mondo regata de brutala forto, transakcia logiko kaj militpovo estas malantaŭeniro al epoĥo de koloniismo, sufero kaj detruo.

Kiel en 1925, ni (sciencistoj, filozofoj, skribistoj kaj artistoj de la mondo) havas la respondecon denunci kaj rezisti la reaperon de ajnforma faŝismo. Ni vokas al ĉiuj kiuj altvalorigas popolregon agi:

Ĉi tio estas daŭra lukto. Niaj voĉoj, laboroj kaj principoj ŝirmilu kontraŭ aŭtoritatismo. Ĉi tiu mesaĝo renovige ribeldeklaru.

Esperanto, Cyrillic letters:

Уну јарценто посте: нова малферма летеро контраў ла ревениго де фашисмо

Ен ла 1-а де мајо де 1925, дум Муссолини јам регантис, итала пенсистаро ла фашисман реџимон денунцис пер малферма летеро. Ла субскрибинтој (сциенцистој, филозофој, скрибистој кај артистој) алпренис старпунктон пор дефендо де ла базегај принципој де либера социо: ла регадо де ла леџо, персонај либерецој кај ла сендепендецо де пенсо, културо, арто кај сциенцо. Илиа дефио аперта, кај персонале рискега, антаў ла брутала трудо де фашисма идеаро елмонтрис ке опозицио естис не нур ебла сед безона. Һодиаў, цент јарој посте, ла фашисма минацо ревенис, кај ни самкиел кураџиџу рее џин малцеди.

Фашисмо аперис ен Италио антаў уну јарценто кај сигнис ла екадон де диктаторецој модернај. Џи малмултјаре дисвастиџис тра Еўропо кај ла мондо, алпренанте вариајн номојн сед тенанте симилајн формојн. Кие ајн џи екрегис, тие џи ла дисигон де повој субфосис фавори солрегон, перфорте силентигис опозицион, естрис ла газетарон, малдаўригис ла антаўенирон де инај рајтој кај пистис лабористајн стребојн пор економиа јусто. Џи неевитебле малпуригис кај тордис чиујн институциојн сциенцајн, инструајн кај културајн. Џиа култо ал морто лаўдис ла агресон империисман кај ла расисмон геноцидан, екагиганте ла Дуан Мондмилитон, ла Шоаһон, ла мортон де декој да милионој да һомој кај кримојн контраў ла һомаро.

Самтемпе, ла резисто контраў фашисмо кај тиес вариај идеарој оферис фекундан грундон имаги алтернативајн маниеројн де социа организадо кај интернациај рилатој. Ла мондо киу екелиџис ла Дуан Мондмилитон (кун ла Чарто де ла Унуиџинтај Нациој, ла Универсала Декларацио де Һомај Рајтој, ла теориај фундаментој де ла Еўропа Унио кај ла јурај резоној контраў колониисмо) рестис сигната де профундај малегалецој. Џи тамен консистигис сенһезитан клоподон естиги интернациан јуран ордон: сопиро пор пополрего кај пацо мондај, базатај сур ла дефендо де универсалај һомај рајтој, не нур тиуј цивилај кај политикај, сед анкаў тиуј економиај, социај кај културај.

Фашисмо нениам малаперис сед иомтемпе ентенатис. Малграўе, ен ла ду ластатемпај декјарој, ни чеестис нован ондон де декстрегај мовадој, офте кун трајтој кларе фашисмај: атакој контраў пополрегај нормој кај институциој, плифортигата нациисмо кунплектата ал расисма реторико, ордонемај импетој кај системај атенцој контраў ла рајтој де тиуј киуј не конформас ал аўторитато традициа кај артефарита базата сур регуларо религиа, секса кај генра. Тиај мовадој реаперис тутмонде, еч ен даўремај пополрегејој, кие џенерала елревиџо при политика некапаблецо тракти малегалецојн кај социан ексигон рее еxплуататас де новај ордонемулој. Ла малнован фашисман гвидлиброн обсерванте, суб ла коврило де сенлима пополдоната комисио, или субфосас ла ла регадон де ла леџо нациа кај интернациа, атакас ла сендепендецон де ла јуџистаро, ла газетаро, ла културај институциој, ла триаранга едуко кај ла сциенцо; или еч провас детруи һавендајн датенопојн кај сциенцан информон. Или артефарас «алтернативајн фактојн» кај елпенсас «енајн маламикојн»; алиигас сецурецајн зоргојн ен баталилој солидиги ла повецон сиан кај тиун де ла ричега 1%, офердонанте привилегиојн компенсе про фиделецо.

Чи тиу процесо плирапидиџас дум малконсенто пли кај пли субпрематас пер арбитрај арестој, минацој перфорти, депортој кај нечеса кампанјо де малсцииго кај пропагандо, пленумата кун апого де амаскомуникилај кај ретејај потенцулој, де киуј иуј нур толерас сед алиај аперте глорас технофашисмон.

Не перфектас пополрегој: или вундеблас де малсцииго, кај не анкораў естас суфиче инклудај. Или тамен про сиа натуро мем оферас фекундан грундон пор интелекта кај култура прогресо, киал чиам плибонигеблас. Ен пополрегатај социој еблас ке ла һомај рајтој кај либерецој плиларџиџу, ла артој дисфлору, ла сциенциај малковрој просперу кај ла сцио креску. Или донас либерецон придискути идеојн, контести повструктуројн кај пропони новајн теориојн еч киам тиуј културе малкомфортас, киу һавендас пор һома антаўениро. Институциој пополрегај оферас ла плеј бонан кадрон тракти социајн малјустажојн кај ла плеј бонан есперон вериги ла промесојн постмилитајн при рајтој ал лаборо, инструо, сано, социала бонфаро, партопренадо ен ла култура кај сциенца виво, кај ла опај рајтој де гентој ал дисволвиџо, мемдецидо кај пацо. Сен тио, ла һомаро алфронтас сенмовецон, плиграндиџонтан малегалецон, малјустон кај катастрофон, преципе ла екзистан менацон де климата кризо, киун неас ла нова фашисма ондо.

Ен ниа еге интерлигита мондо, пополрего не повас екзисти изоле. Киел нациај демократиој безонас институциојн фортајн, тиел интернациа кунлаборо депендас је ла ефика апликадо де пополрегај принципој кај мултфланкисмо регулиги рилатојн интер нациој, кај је инклузивај процесој кун мултај агантој кунвоки социон санан. Ла регадо де ла леџо дисвастиџу екстерландлимен гарантианте ке обсервату интерконсентој, конвенциој при һомај рајтој кај пацтрактатој. Кванкам ла нуна монда регадо кај интернациај институциој плибониџу, илин короди пор мондо регата де брутала форто, трансакциа логико кај милитпово естас малантаўениро ал епохо де колониисмо, суферо кај детруо.

Киел ен 1925, ни (сциенцистој, филозофој, скрибистој кај артистој де ла мондо) һавас ла респондецон денунци кај резисти ла реаперон де ајнформа фашисмо. Ни вокас ал чиуј киуј алтвалоригас пополрегон аги:

Чи тио естас даўра лукто. Ниај вочој, лаборој кај принципој ширмилу контраў аўторитатисмо. Чи тиу месаџо реновиге рибелдеклару.