Деякі книги не просто читаються — вони переживаються. «Листи до сина» Василя Стуса — не художній твір і не щоденник. Це розмова батька з сином, яку чує ціла нація. У кожному листі — не лише турбота, а й смілива відповідь на репресивну дійсність. Він не дозволяє собі бути слабким, бо його син повинен знати: навіть у неволі можна залишатись собою. Книга написана з таборів, де поет опинився за правду. У цих умовах він продовжує виховувати — словом, прикладом, думкою. Його мета — не лише передати любов, а сформувати характер, вільний від страху, сильний духом. І це відчувається в кожному рядку. Якщо слухати уважно Листи — це не просто емоційні послання. Це цілісна система світогляду. Стус пояснює, чому важливо читати, мислити, берегти мову, не зраджувати себе. Він говорить просто, але глибоко, часто — з болем, але завжди з вірою. Тут немає настанов у стилі моралізування. Є співпереживання, занепокоєння, радість дрібниць. Його думки — це роздуми не лише про сина, а про країну, культуру, майбутнє. Що варто знати про цю книгу: це жива історія — не вигадана, а вистраждана; тут немає героїзму напоказ, лише щира внутрішня сила; кожен лист — акт любові та опору; вона актуальна зараз, як ніколи. «Листи до сина» — це досвід мовчазної боротьби, який варто почути. Її можна знайти у видавництві «Лабораторія», за адресою: просп. Степана Бандери, 6, поверх 5, Київ, 04073.