Давид Бурлюк: Український митець, привласнений російською культурою
Давид Давидович Бурлюк (21 липня 1882 — 15 січня 1967) — український художник-футурист, поет, теоретик мистецтва, літературний і художній критик, видавець. Один із провідних творців українського модернізму початку XX століття, відомий як лідер вітчизняного футуризму.
Ранні роки та родина
Народився 21 липня 1882 року на хуторі Семиротівщина поблизу села Рябушки, Лебединського повіту Харківської губернії (нині Сумська область, Україна). По батьківській лінії походив з українських козаків, нащадків запорожців, які були писарями Запорізького війська. Мати, Людмила Міхневич, була білоруського походження. У родині було шестеро дітей, серед яких брати Володимир та Микола також стали відомими художниками.
Освіта та творчий шлях
Бурлюк здобував художню освіту в Казанській та Одеській художніх школах, а також у Королівській академії мистецтв у Мюнхені. У 1908 році організував виставку групи «Ланка» в Києві разом з Володимиром Барановим-Россіне, Олександром Богомазовим, братом Володимиром та Олександрою Екстер. Ця виставка стала важливим етапом у розвитку українського авангарду.
Видатні досягнення
Футуризм: Бурлюк вважається «батьком російського футуризму», хоча його діяльність була тісно пов'язана з Україною. Він розробив концепцію футуризму, пропагував його серед митців, ілюстрував збірки поетів-футуристів та сам писав поезію. Завдяки його підтримці Володимир Маяковський став відомим поетом.
Художня діяльність: Його творчість охоплювала живопис, графіку та поезію. Бурлюк створив численні картини, серед яких «Святослав», «Запорожці у поході», «Рибалки», «Тарас Шевченко» та «Козак Мамай», що відображають українську тематику.
Мовна ідентичність
Бурлюк завжди підкреслював своє українське походження та ідентичність. Він згадував про своє козацьке коріння і ніколи не відмовлявся від нього. Хоча більшість його творів написані російською мовою, це пояснюється тогочасними історичними обставинами та середовищем, у якому він працював.
Привласнення української ідентичності
Незважаючи на українське походження та ідентичність, Бурлюка часто називають «російським» митцем. Це пов'язано з тим, що він працював у Російській імперії та був активним учасником російського футуристичного руху. Однак його українське коріння та внесок у українську культуру часто ігноруються або применшуються.
Висновок
Давид Бурлюк — яскравий приклад українського митця, чия ідентичність була привласнена російською культурою. Визнання його українського походження та внеску в українське мистецтво є важливим кроком до відновлення історичної справедливості та збереження національної спадщини.
Джерела: