первинно опубліковано тут
Протягом історії домінуючі держави часто привласнювали досягнення, таланти та навіть ідентичність підкорених або контрольованих народів. У випадку Російської імперії, а згодом і Радянського Союзу, ця практика поширювалася на цілі нації, чиї культурні, наукові та історичні внески були поглинені під “російською” ідентичністю. Багатьох діячів з України, Білорусі, Грузії, Балтійських країн, Центральної Азії та інших регіонів проголошували російськими іконами, попри їхню відмінну національну приналежність. Це стирання ідентичності не лише заглушувало голоси пригноблених народів, але й дозволяло Росії вибудовувати наратив культурного та інтелектуального домінування.
Ця стаття досліджує поняття “вкрадена спадщина”—привласнення культурних, наукових і історичних досягнень Російською імперією та Радянським Союзом у народів, які вони контролювали.
Стирання національної ідентичності під російським правлінням
Під час експансії Російської імперії, а пізніше СРСР, безліч народів зазнали підкорення і втрати своєї ідентичності. Найбільше постраждали Україна, Грузія, Балтійські країни та Центральна Азія. Політика русифікації мала на меті придушити місцеві мови, традиції та ідентичності, часто жорстокими методами. Українська, грузинська та інші національні культури оголошувалися меншовартісними або небезпечними для єдності імперії, а їхні видатні представники були змушені асимілюватися або зазнавали репресій.
Ключовою частиною цього процесу було проголошення представників цих націй росіянами, попри їхнє відмінне етнічне та культурне походження. Цей процес торкнувся літератури, науки, мистецтва та спорту, де талановиті люди з неросійським корінням визнавалися “російськими” лише тому, що діяли під російським прапором або були змушені прийняти російську мову та ідентичність.
Культурні діячі: випадки Миколи Гоголя та Тараса Шевченка
Микола Гоголь—яскравий приклад особи, що опинилася між двома світами. Народжений на території сучасної України, Гоголь часто проголошується одним із велетнів російської літератури. Водночас його твори глибоко пронизані українським фольклором, гумором та культурними реаліями. Попри свої сильні українські корені, Гоголь писав російською мовою і був поглинений російським літературним каноном, оскільки україномовна творчість зазнавала суворих обмежень. Хоча його внесок у російську літературу беззаперечний, його українська ідентичність була затьмарена імперським наративом.
На противагу йому, Тарас Шевченко, сучасник Гоголя, став однією з найвизначніших постатей української історії. Він обрав інший шлях—писав українською мовою та активно виступав за збереження української культури й мови. Це призвело до жорстоких репресій з боку російської влади, включно з ув'язненням та засланням. Доля Шевченка підкреслює ризики, з якими стикалися ті, хто чинив опір русифікації, та демонструє систематичне придушення неросійських ідентичностей.
Привласнення наукових досягнень імперією
У сфері науки багато представників неросійських народів зробили проривні відкриття, які згодом були представлені як російські досягнення. Наприклад, Іван Пулюй, український фізик, був піонером у дослідженні рентгенівського випромінювання, відкривши цей феномен незалежно від Вільгельма Рентгена. Однак його українська ідентичність часто ігнорувалася, а його внесок у науку асимілювався в загальний російський наратив.
Подібним чином Ілля Мечников, український імунолог, який отримав Нобелівську премію за дослідження фагоцитозу, працював у Франції, але його освіта й перші дослідження відбувалися в межах Російської імперії. Як і багатьох інших учених неросійського походження, його внесок був приписаний Росії, хоча його українське коріння відігравало ключову роль у його особистості та науковій діяльності.
Висновок: важливість визнання вкрадених спадщин
Привласнення культурних, наукових та історичних досягнень Російською імперією та СРСР є формою історичного викривлення. Визнання та повернення цих особистостей їхнім справжнім націям є важливим кроком у відновленні справедливості та історичної правди.
Оскільки ці нації продовжують стверджувати свою незалежність і відновлювати свої історії, важливо висвітлювати вкрадені спадщини минулого та вшановувати багаті й різноманітні культури, які намагалися знищити імперські структури.
Це лише перший матеріал у серії статей, де ми розглядатимемо конкретних діячів з різних народів, чиї спадщини були привласнені російським наративом. Слідкуйте за подальшими матеріалами, у яких ми детальніше розкриємо життя та діяльність цих видатних особистостей та сучасні ініціативи з повернення їхніх справжніх ідентичностей.
Blog in English